З одного боку, через недавні одкровення відносно сексуальної експлуатації з боку духовенства, Католицька Церква не дуже собі помагає. Від цих страшних гріхів не має виправдань або відмовок.
Разом з тим, засоби масової інформації подають цю проблему, виключно Католицької Церкви, яка чомусь пов’язується зі станом цилібату. Насправді, цилібат не має нічого спільного з сексуальною експлуатацією. Рівень зловживання в Католицькій Церкві практично такий самий, як і в інших християнських конфесіях та в інших не християнських релігіях. Ту саму ситуацію можемо помітити і галузях освіти, поліції, державної служби або у будь-якій іншій сфері діяльності. Але якщо це зачіпає католицького священика, це обов’язково спричинює в ЗМІ антикатолицькі настрої.
Нещодавно, коли Марію Мак Кіллоп проголосили першою святою, яка походить з Австралії, засоби масової інформації кипіли зневажливими статтями, у яких насміхалися навіть з можливості того, що може статися чудо.
Протестанти з презирством ставляться до Католицького "поклоніння" Марії, Матері Божої. У додатку з тим, що коли мова заходить про права жінок в Церкві, Вона є найбільшим злочинцем. Вони просто ігнорують Марію як найвеличнішу жінку в історії світу. Вони забувають сторінки з Біблії, які їй присвячені. Це виглядає так, ніби вона ніколи не існувала.
Ісус не залишив нам Біблії. Католицька Церква були тією, яка дала світові Святе Письмо. Процес розпізнавання, який привів до утворення Біблії триває ще й досі. Це можемо помітити в тому, що ми називаємо авторитетним джерелов у навчанні Церкви. Церква не є демократією. Насправді, не стоїть питання вибору: у що ми будемо вірити. А питання вибору: вірити чи ні. Ісус не був завжди політично коректний. Слід також зазначити, що віра, яка спасає наші душі не є для того щоб догодити "комісії з прав людини". Таким чином, лише чоловіки можуть насправді сказати слова освячення на Божественній Літургії. Тут не має жодної проблеми щодо рівності між чоловіком та жінкою.
У нашому світі дуже легко можемо побачити приклади очевидного антикатолицизму. Багато політиків часто не погоджуються з католицькими єпископами. Ці розбіжності, як правило, стають основою антикатолицьких настроїв серед них та в засобах масової інформації.
Іти в ногу з загальноприйнятими примхами та нормами не є ролью Церкви. У нашому, дуже плюралістичному суспільстві, декому дуже важко осмислити та зрозуміти наполегливість Церкви відносно вічних істин.
Церква не захоплена "новими" ідеями. Вона має правила. Церква представляє свою віру через таємницю, милосердя та сакраментальну присутність Бога. З цього випливають конкретні практики та вірування. Проблемою світу є пошук істини, яка є суб’єктивною і тимчасовою.
Вибір: бути католиком чи ні не є найлегшим, але – дуже корисним.